Поспішає жінка до трамваю,
Струнка, гарна, так років тридцяти,
-Може їдете, ви до базару?
Вам дозвольте, пані допомогти.
Усміхнулась - посмішка троянди,
Зчервоніла, зашарілася вся,
-Підсобляєте… ви всім і завжди?
Красно дякую, мабуть я сама.
Наполегливо глянув і справно,
З овочами кошики підхопив,
-Познайомитись треба напевно,
А мене, шановна, звати - Вадим.
Не соромлячись, немов так треба,
Огірочки, вже на вагу поклав,
Здивувалась, на мить, аж завмерла,
Він почути, її ім`я чекав.
-Хіба можна, отак, що ви пане,
Чи не бачили, їду із села,
Від слів вмить, всюди тиша залягла,
-А я маю диплом агронома,
Це фортуна нас із вами звела?!
Помідори, швидко розпродали,
А вона, все свій погляд ховала,
На автобус, удвох поспішали,
Мабуть доля, ними керувала.
2016р
ID:
687552
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.09.2016 10:54:44
© дата внесення змiн: 18.09.2024 11:47:59
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
