Монолог перед дзеркалом
Читачу мудрий, дзеркало моє,
що в нім себе, таким, як є, побачу,
свою удачу творчу чи невдачу,
що душу піднесе, а чи уб’є.
Усе, що золотого в серці є,
я щедро, не шкодуючи, розтрачу,
щоб хоч на крихітку переінакшить
все те, що всім нам болю завдає.
Хай інший з кимсь, як хоче, заграє,
мені визнання дутого не треба,
що надто дармове, як манна з неба.
Я тому присвятив життя своє,
щоб з неньчиним, вкраїнським, і моє
значимішим було, ніж просто щебет.
––––
© Анатолій Загравенко
ID:
685092
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.08.2016 06:26:59
© дата внесення змiн: 22.08.2016 06:26:59
автор: Анатолій Загравенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
