Ми всі — дороги, що ведуть в далекі далі,
Колишні діти днів, що відійшли давно.
Живі серця і ніби зроблені зі сталі.
Навмисне падали, щоб знати, що є дно.
Незмінно молоді й, як жар, пекучі.
Ми десь йдемо, шукаємо чогось.
Хтось втратить все — залишить спогади болючі,
А хтось залишиться таким назавжди. Хтось...
