В цю дощовитую весну,
Знову вітри рвали верби гілля,
Проводила сина на війну
Мати,тай упала на подвір’ї…
Серденько відчуло щось лихе
Біль нестерпний обпалює груди
…Чи діждуся синку я тебе?
Чи чужії похоронять люди?…
Пролетіло літечко, й зима
З гуркотом вже стукає у двері
Матінка твоя іще жива
День і ніч все молиться за тебе...
Повертайся швидше,не барись,
Бо вона немає сил чекати,
Хлопчику, дитинко, повернись…
Дай хоч раз їй тебе обійняти.
