Ні, я ніколи не бачив Тараса, не чув його голосу. Але я почував, що він рядом зі мною, то приближається, то віддаляється від мене на неосяжну далину, як та комета, що зрідка, дуже зрідка приближається до Землі і всі любуються її холодною строгою красою. Ні, не всі, звичайно, однаково розуміють її. В одних вона викликає захоплення своєю величчю, своєю дивовижністю, в інших викликає страх.
Це можна порівняти з творчістю Тараса, в одних вона викликає захоплення, подив своєю оригінальністю, вони розуміють його глибокі філософські думки. В інших – непорозуміння.
Перша зустріч з Тарасом відбулась у школі. Це сталося у вчительській. Хтось приніс районку, так називали газету, яку друкували в районній типографії. В ній були надруковані одні з перших віршів Тараса. Завелася розмова. І тоді я взнав, що спочатку Тараса у його творчості направляв його вчитель літератури. Потім Тарас поступив на філологічний факультет державного університету, і що він подає надії. Я цьому не придав ніякого значення, ну мало хто пише вірші, ну мало хто подає надії, а потім ми в них розчаровуємося. Але, взявши в руки газету і прочитавши вірші, я раптом відчув, що на мене дихнуло селом, тихим літнім вечором, чередою, що неквапливо йде додому, курявою, що підіймається після череди, дихнуло тим незабутнім швидкоплинним безтурботним щасливим дитинством, яке все життя йде поряд з тобою, а ти не в змозі не тільки вернутися в нього, але навіть і оглянутися на нього, бо тобі немає коли, бо, здається, що зараз все набагато потрібніше і цінніше, і треба йти і дертися вперед. Але після довгих прожитих років, ти раптом, розумієш, що кращого ніж дитинство, у тебе періоду життя нема, і не буде. І ти інколи плачеш від цієї незворотності і безсилля.
І я зрозумів, що переді мною не просто якийсь вірш якогось юнака, а вірш талановитої людини, як говорять вірш від бога, талант від бога.
Друга зустріч з Тарасом відбулась тоді, коли перевіряти роботу вечірньо-заочного пункту працюючої молоді приїхала мама Тараса, вона була завідуючою заочної районної школи. Я вечорами підробляв в навчальному пункті, вірніше, мене заставили там працювати, бо кому ж хочеться марно тратити свої вечори. Як всякий молодий вчитель, я страшенно чомусь боявся всякої перевірки, взагалі всякого начальства, така в мене дивна натура. Але мама Тараса віднеслася до мене напрочуд лагідно, похвалила мене за урок, який вона відвідала. Це я потім зрозумів, що дивлячись на мене, вона уявляла свого сина, якого вона дуже любила.
І ще, я це чітко чомусь запам’ятав, взагалі я візуально сприймаю світ, і деякі речі, здавалось би незначні, я запам’ятовую на все життя. Ми стояли на автобусній зупинці, чекали автобуса. Вона стояла рядом, висока, ставна, гарна жінка, і, начебто, дивилась на мене, але я відчув, що дивиться вона крізь мене розсіяним задумливим поглядом, туди, у вічність.
Це вже зараз я розумію, що так дивиться людина, яка втратила дуже дороге в своєму житті, і все, що залишилося, втратило свою цінність, і тільки ради сина вона ще живе на цьому світі.
Третя зустріч з Тарасом відбулася у мене зовсім недавно, всього біля двох років назад. Я пробував писати вірші ще в дитинстві. Щось перебило мені їх писати, хоча я відношуся до віршів зі святим почуттям. І ось, через більш ніж півстоліття, я знову вернувся до них. Це виглядить смішно і дивно, але це так. Можливо, те, що у мене було закладено в душі, рано чи пізно повинно було виплеснутися назовню.
І коли я почав знову писати вірші, я згадав, що мій земляк, Тарас Федюк - талановитий поет. Я захотів почитати його вірші. На мою несподіванку в Інтернеті я взнаю, що Тарас став знаменитим поетом, і не тільки, а ще і президентом Асоціації українських письменників, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка..
Я, звичайно, був радий і вражений, що він добився завдяки своєму таланту і працелюбству таких сяючих вершин. Він добився того, чого бувало намагаються досягнути інші все своє життя, і не можуть. Він став для нас, його земляків, прикладом, взірцем. Він єдиний з нас, хто піднявся на вершину Олімпу.
Ні, до його віршів нам не добратися. Він пише своєрідним стилем. Він – професіонал. Він пише глибокі філософські вірші. І читаючи їх, потрібно добре думати. Він став поряд з такими поетами, як Борис Олійник.
А я пишу майже дитячі вірші. І все таки в них теж щось є. В них відчувається безпосереднє дитяче чисте сприйняття світу.
Четверта зустріч з Тарасом Федюком має відбутися невдовзі. Я уявляю собі, що Тарас приїде на рідну землю, завітає і в моє село, і відбудеться зустріч з українським поетом в актовій залі школи, і зберуться кращі люди села, вчителі, учні, і будемо ми читати свої вірші, я і Тарас, і Тарас мені вручить на пам'ять і свою збірку з автографом, і мою, яку він допоміг випустити в наш смутний час як земляку, як шанувальнику його таланту.
ID:
620209
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.11.2015 16:01:57
© дата внесення змiн: 11.11.2015 16:01:57
автор: Володимир Бабієнко
Вкажіть причину вашої скарги
|
