Спустилась перша муза Болю,
Її найбільше кликав світ.
Взивав народ сестрицю Долю,
Благав у неї довгих літ.
Любов ступала поміж люди,
Нарешті хтось її згадав.
Блаженство лилося в усюди,
Його ніхто не зажадав.
Брехня світилася крізь маску,
Нитки ховала у рояль.
А Правда знала про поразку,
Гірке лице ховала в шаль.
Ось Горе пісню зачинає,
І плач у вухах верещить.
Антонім горю засинає,
Чекає дня і світлу мить.
Зірки у Мріях , та польоти,
Польоти, до своїх вершин.
Удача робить космольоти,
Удача дасть тобі перлин.
Останні музи прибули на свято,
Життя,правитель часу та землі.
Його за руку вів на празник тато,
То Смерть,що ніби крапка на листі.
