* * *
Письменники бувають, як і скрізь –
відважні, що не кланяються владі,
і надто чемні, тобто хитрозаді:
поперед батька в пекло не залізь.
Вони – борці нещадні з лютим злом.
Полотна витворяють феєричні.
Здебільшого – романи історичні.
Вони розумні заднім лиш числом.
Списателі історії вони.
Напевно, не судилося сердешним
виборювати, бачити прийдешнє.
Святоші ці – на службі сатани.
Маститі переспівують сюжет.
Своя в них перепробувана правда.
Вигадують, яка ще прийде влада,
бо ж їй вони служитимуть уже.
Поетів є немало серед нас,
які майструють справді гарні вірші.
Та твори будуть значно цікавіші,
де буде правда гола без прикрас.
Сьогодні ми на світі живемо.
Минувшину, звичайно ж, знати варто,
та щоб нащадкам краще жити завтра –
в прийдешнє кожним порухом йдемо!
Як влучно написано! Такі списателі були завжди, при кожній владі - пристосуванці і перешиванці... Мудрі рядки.
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...А ти змахни над кривдою крилом!..
СОБОЮ будь.
Укладаю саме й книжку громадянської лірики. Назва - "СОБОЮ БУДЬ". А розділи - "Обернись до себе", "Свої", "Змахни над кривдою крилом".