У тілах загиблих знаходиться туга посмертна,
Висвячена проповідником, вмонтована кулею,
Виношена в утробі.
Цитрини і листя кедра – от і вся твоя пам’ять.
Спека буде клювати очі
Трьохпелюстковою, наче люцерна,
Зозулею.
Обі
Твої душі – та, що хрестить крізь руки,
І та – що решитіє у мозку,
Наче полотен плацкартних кишені рвані,
Заший їх!
Ртуть можна набрати у ложку,
Міста можна випалити в напалмі.
Але кому потрібні пусті попелища,
Земля, напхана попід горло небіжчиками і
Героями.
Стає тихо, сіро марніє кисень.
Диявол спльовує в землю
Недопалок між тополями.
