Коли писала цього вірша був Майдан, а Янукович тікав з країни...та він актуальний і сьогодні...
Хотіла б я знати, скільки ще треба:
Мільйони, мільярди, людино, для тебе?
Бо навіть корова, наївшись досита,
Лягає спокійно собі відпочити.
Коли ляже спати вкраїнський народ?
Коли нагодує увесь ситий скот?
Коли нажеруться оті багачі?
У них навіть жир виступа на плечі:
Розкішні палати, ікон, як в церквах,
Усі в позолотах, немов би в казках.
Обікравши країну, моляться Богу,
Щоб вивезти все це, відкрив їм дорогу.
Щоб люд український осліп і оглух.
Згадай, це ж і ти народився ось тут.
І ранком босоніж ти бігав ногами.
В дитинстві казав: "Пригорни мене, мамо".
Тобі колискову матуся співала,
Грудним молоком, як і всіх годувала.
Чи думала мати, чи снилось тоді,
Що син її зрадить, усіх і її.
І землю, яка годувала роками,
Народ український, і тата, і маму,
І прадіда, й діда , увесь мирний люд.
Який же це сором, яка в серці лють!
А прийде хвилина, спитає Господь:
- Як жив ти, чи є на руках твоїх кров?
Не думай, людино, що вічно живеш,
На той світ нічого цього не візьмеш.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
Скільки ще їм треба, щоб понажералися ці свиноморді олігархи! 
