Чогось мені так сумно на душі,
що серце просто проситься злетіти,
куди, чого і у які світи?,-
не відаю, аби лиш не спинитись.
Хто і куди подав цей клич мені:
Чи невідомість кличе у майбутнє,
Чи юність, сповнена незвіданих надій,
Розстріляна, зове з собою вічність.
