У кожнім з нас живе носій дзеркал,
Що у юрбі шукає ідентичність
Шкода,але його очікує провал,
Бо відбиття породжує категоричність...
Воно поставить безліч правил і умов
І нереальним зробиться старання -
У відображенні гримаса змов,
У злочинах страшних зізнання...
Та бачиш в дзеркалі себе...
Свої гріхи,образи, дії,
Все те що на душі шкребе
І мозок топить в істерії...
У тім, що бачимо навколо
Завжди присутня частка біополя,
Це поміч виконана кволо,
З безглуздим виправданням "доля"....
А доля кожного,як нитка самотканна
Тече струмком з веретена руки,
Вона немов примхлива панна
Все норовить порватись на друзки..
Нетреба відчаю віддать запал:
Шукать відбиток що зіллється з власним,
А інші власники дзеркал
Знайдуть себе у вашім відбитті прекраснім...
