Та він іі ніколи не кохав,
Не цілував і не провів додому.
Тому що впевнений і завжди знав,
Що цілий світ побачила у ньому.
І так дивилась.Тільки не іі
Він цілував,в житті шукав лиш кращу.
Котились сльози знову по душі.
Але не покохає він нізащо.
І не звонив,листа не написав,
Йому сказали,що самотня досі.
Вона досі кохає,він це знав,
Але ніхто його про це не просить.
Дружина була краща,ніж вона,
Лиш цілий світ не бачила у ньому.
Цому здавалось інколи чужа,
І повертався пізно він додому.
Згадав про ту,що зовсім не кохав
Як ложечки завжди його кормила.
А він ніколи не поцілував.
Навіщо?Вона зовсім не просила.
І добре все-дружина,діти,дім.
Звичайне щастя,може є й кохання.
Лиш захотілося йому передусім,
Щоб в іншоі залишилось чекання.
На сьомий поверх вибіг і не смів
Торкнутися дверей і подзвонити.
Лиш так іі побачити хотів.
Лише хоч раз до серця притулити.
