Театр - то драма і комедія,
Театр - біль і щем душі;
Театр - одвічна то трагедія
І без початку. Й без межі…
Які там драми межи смертними! –
І боги і царі - всі там.
Та лиш, виходять звідти мертвими
Ті, хто рожденний, - мертвим став.
О! Та поезія вируюча!
Безплотний доторк до душі;
І філософія, мандруючи,
Складає думку у вірші.
Віршую я від безпритульності,-
Як вічний пилігрим світів;
Підмостками театру вічного,
І не століть, і не віків…
Театр життя, театр довершений,-
Актора шлях ще не завершений;
Та, маски носимо ми всі,-
І не в театрі, а в житті…
ГЛЯДАЧ - воістину,
Над нами істинний,
А ми актори у світі лиш;
І драма й опера - сюжет відомий нам
У Києві й Лондоні; а он там - Париж!
Що ми вартуємо, що знов мудруємо?
Сценарій писаний, новий сюжет…
Сплелись всі долі й лінії в театрі тіней,
Чи прийде край тій виставі, колись?
Хто зніме з нас маски?
А, що там за ними?
О! Глянути страшно!
Носіть їх, носіть!..
Гадає поет над питанням тим вічним:
Чи в масках тих жити,
Весь вік їх носить?
Чи, може, з підмостків зійти
І виставу скінчити,
Навчитись без масок тих жити
І душу у світ безкінечний відкрить?..
Радіти і плакать,
Сміятись - любити;
У очі навчитись усім нам дивитись:
Не грати - а жити, не грати - а жить!
Немає вже часу носити ті маски,-
Не світлі, а темні сьогодні вони;
Театр - то не наше життя, невідоме;
А нам геть не так всім судилося жить!
Чого ж боїмося, Немов, ми на сцені? Хто нас так лякає?-
Невже, Той ГЛЯДАЧ?-
СУДДЯ наш суворий
І нам невідомий,
За все, що зіграли ми –
Ставить печать.
У Книгу записані всі наші ролі,
І Ангели їх не встигають читать;
І білі і темні супутники наші
Над книгами тими безплотно сидять…
Сторінки задумливо вічно гортають,
Ваги на столах перед ними стоять;
І ролі в театрі життєвих історій
На тарілках тих терезів лежать…
Суддя вже і кару усім нам придумав,
За все нам прийдеться відповідать;
Театр той земний, з’ясувалось, - історія,
Спектаклю - кінець. Тож, пора –
Замовчать!
Та, все ж я скажу ще два слова
акторам:
-Знімайте вже маски, не видно
ж бо вас,
Безплотні ви є на підмостках
Ілюзій –
Нема більше сил те все бачить
І знать…
( березень – квітень 2010 р.)
́
ID:
363325
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 10.09.2012 15:31:07
© дата внесення змiн: 11.09.2012 09:23:45
автор: Людмила Богуславська
Вкажіть причину вашої скарги
|
