Він не хотів стрибати в ту мить, і навіть раніше. Дійсно це безумство, кажуть в рай не попадеш, пекло чекає. В пеклі більше знайомих зустрінеш, але її не буде. Не буде мами, батька, сестри , бабусі, вони молодці, а ти, просто був собою, вірив в свободу, в свою музику, написані слова, прочитані думки. Так правильно , кожен раз собі промовляєш, та чи правильно це, досі не знаєш? Відповідь шукаєш в діях, словах, в очах інших людей, усіх незнайомців яких колись бачив і не бачив. Та чому відповідь так важко дається, нема навіть маленького просвітлення, що правильний шлях, дійсно крок за кроком, ні, все постійно треба ускладнювати, кожен раз, чому? Знову питання, знову. Вже голова йде обертом, думки зраджують, сам себе починаєш зраджувати, де я, той що був раніше, де? Знову питання, пошук відповіді. І так постійно. Життя, все більше починаю, вірити що сенс у знаходженні відповіді на питання, на багато питань, які з’являються як тільки подумаєш, одразу чомуууууу? Так, мені це треба, але напевно ця відповідь ніколи не буде моєю, а ти часом мене чекає пекло. Дивно, а я навіть не знаю чи вона існує, чи все це існує насправді.
ID:
346424
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.06.2012 13:48:44
© дата внесення змiн: 26.06.2012 13:48:44
автор: Кіно
Вкажіть причину вашої скарги
|
