Часом дивлюсь на людські руки
А вже потім , крізь очі в душу
На руках ж видно тіні людські
А у душу лізти не мушу
Кожен хіпі в душі вбивця ?!?
Кожен вбивця в душі хіпі !?!
Ні , не стверджую цього зовсім
Так лиш кажуть світу миті
У гудзи павутин заплутані
Давно зрадили свою суть
Наче руки у долі обрубані
Наше скрізь лише хибна путь
Обступила зневіра і зрада
Вселенські святі речі
Й хоч самі ми собі влада
Та безладдя тисне на плечі
Як прозрієм ? За яких обставин ?
Ще ж бо як запаскудить душу ?
Кожен з нас виняток із правил
Кожен рятує свою грішну тушу
Сонця погляд пропалить миттю
Сіру плівку розлуки і марива
Подарує усміх обличчю
І правдивого світу жариво
Загойдає на гойдалках час
І по правді все зразу буде
Хибний світ омине всіх нас
Озерніться довкола люде
Подивіться на людські обличчя
Вони скажуть вам теж , що і очі
Ще не раз нас безодня покличе
Але ж світло є навіть у ночі
Бережіть його , грійте , плекайте
І сторицею все воздасться
Все ганебне і зле сховайте
Допустіть в своє серце щастя
