Ти вкрий мене, коли змерзну самотньої
ночі в поривах пісень, холодного вітру…
В кімнаті моїй без тебе пустотної,
відчуваю себе на пів подиху, мікро …
Звик називати ілюзію правдою,
і вертатись в минуле, наче в фотоальбом,
й не впускати у причавлене вадою
серце… Я біль забуваю, з чорнилом й пером.
Добре коли, ти торкаєшся спокою…
і ніжно його перетворюєш в істину,
ти вкрий мене, коли змерзну самотньою
ніччю… І без тебе так холодно й вітряно…
/Звик називати ілюзію правдою,і вертатись в минуле, наче в фотоальбом/, /Я біль забуваю, з чорнилом й пером/ -
Подобаються мені Ваші образи... Кожного разу... і щось цікаве!
Юра... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
