* * *
Осінь спалює нас
найдавнішим цілунком.
Листя падає в душу
зухвалим вогнем.
Це не просто печаль —
це далекі відлунки
усього, чим колись
Ми іще спалахнем.
Потім буде зима,
потім згасне дорога,
між кремезних снігів
нам остудить світи.
І тоді ми збагнем,
що осіння тривога —
то не просто печаль,
а вогонь ясноти.
