* * *
Осінь спалює нас
найдавнішим цілунком.
Листя падає в душу
зухвалим вогнем.
Це не просто печаль —
це далекі відлунки
усього, чим колись
Ми іще спалахнем.
Потім буде зима,
потім згасне дорога,
між кремезних снігів
нам остудить світи.
І тоді ми збагнем,
що осіння тривога —
то не просто печаль,
а вогонь ясноти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140330
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2009
автор: aleksgun