Зникаємо у натовпі подій
А хто насправді?
Може і ніхто...
А час сплива асфальтний, що без мрій
Хоча й густий, із розпачу - зумій
Узяти своє серце - шматки в руки
Подрібнене, розбите, бо війна
Із протиріч і сумнівів, як круки
Розхапле твоє завтра... ти сумна
Моя лебідко, душе із любові
Кому потрібна та твоя любов
Що нічия із зрадженої долі
Ти усміхайся, сльози то не кров...
