Горить мого життя свіча
Щомиті і не гасне,
Зі мною кожен день стріча
Моє життя прекрасне,
Яке минає з кожним днем.
Свіча життя палає
Невпинно препалким вогнем,
Допоки калатає
У грудях серце: «тук-тук-тук»,
Допоки серце б’ється,
А під його тихенький стук
Моя душа сміється
Так радісно, немов дитя.
Свіча життя палає,
Як сонце, думи й почуття
Так ніжно зігріває,
Що навіть ні, не передать
Усім вам це словами.
Можливо тільки відчувать
Мені це разом з вами.
Свіча мого життя горить.
Здається, що повіки
Не промине ця дивна мить,
Та згасне все ж навіки
Свіча мого життя одна,
Єдина в світі цьому.
Тож, доки ще горить вона
У серденьку мойому,
Хай тільки світлі почуття
З думками розквітають
Під серденька мого биття
І світ цей обіймають,
Неначе матінка дитя,
Щоб в цьому світі всюди
Впродовж всього свого життя
Їх мали лиш всі люди!
Євген Ковальчук, 27. 12. 2021
