Я спішила у сад, де росте виноград,
Де заквітчана мальвами доля,
Там спліталося щастя в красивий каскад
І пісні розливались навколо.
Там вітрець цілував кожен стиглий листок
І шептали про ніжність росинки,
А сердечко тремтіло, немовби дзвінок,
Й рахувало щасливі хвилинки.
Поміж гронами світла і в пахощах днів
Я зустріла тепло і кохання,
І почула у тиші медовій отій
Твоє щире й красиве зізнання...
Хоч минули літа, не зів’яв ще той сад,
Бо у серці він вічнозелений,
Там кохання живе, мій весняний парад –
Світ любові й краси нескінченний.