|
Життя – химерна казочка, хвороба,
де кожен обирає час і роль.
Ось я на сцені граю Губку Боба,
ти – смурфіка, твій друг – потворний троль.
Ніхто не вмре у п'єсі цій від суму,
і доки нас на цвинтар не знесуть,
ми міцно приростаєм до костюмів,
забувши стрімко справжню власну суть.
Нас корчить від страждань, товче, ламає,
то сміхом заливає, то слізьми.
Засмоктує в безодню хитра Майя,
штовхає в світ ілюзій та пітьми.
Спливають Черчилль, Хлодвіг, Марк Аврелій,
Далі, Да Вінчі, Моцарт і Шекспір.
Фрактали, голограми, акварелі
формують світ, свідомість, кругозір.
Всесвітня карусель із діафільмів,
пістрявий гамірний калейдоскоп.
Нью-Йорк і Лондон, Токіо, Афіни.
Спинися, мить! Немає кпопки стоп...
В цій грі з безсилля часом хочеш вити.
Від злетів та падінь в очах ряхтить.
Та з гри лиш одиниці зможуть вийти.
А решта – спить, роззявивши роти.
Замок давно закис і заіржавів.
Давно від гри загублено ключа.
І ось все знову: коні заіржали,
завівсь двигун, пішов по колу час.
Нові – сюжет, вистава, час і спроба.
Всі ролі розібрала знов юрма.
І знову я – в костюмі Губки Боба.
І знов ми є, і знову нас нема...
© Сашко Обрій.
08.03.24
ID:
1051988
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.11.2025 08:41:11
© дата внесення змiн: 23.11.2025 08:41:25
автор: Олександр Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|
