Місто не бавило нас забагато
Жорстоко втоптувало в бруківку
З усією жертовністю
Ми віддавали останню готівку
За додаткові хвилини поруч
І подвійний цукор
(Завжди бери подвійний цукор).
Місто не жаліло нас ніколи
Навіть коли голод висмоктував
Останні думки
Чи коли п'яні до дому
Не встигали на жодну маршрутку
І воно збирало до купи наші шматки.
Місто не билось в наших грудях
І не текло по венах
Це було радше прокляття
Воно знущалось
Даючи вибір у всьому
Окрім як жити власне життя.
