Подався літній день в зелені луки
Та й загубився враз серед духмяних трав,
Розважливо в кишені сунув руки,
В які собі червоних вишень він набрав.
Жує, прижмурюючи очі хитро.
Насунув картуза. Бач, парубок який?!!
Глузує з нього друг, бешкетник вітер,
Торкає на щоках рум’янець молодий.
День йде, свистить, пташок кругом лякає!
А що йому?!! Вдається звідусіль втекти!
Захоче, спить в копиці попід гаєм….
Сміється все й коли йому щось скажеш ти.
