Хтось колись придумав небилицю
про брата і сестрицю;
от тільки брат, зовсім не брат,
не чоловічого він роду
й таким не був він зроду.
"Воно"- в лісах болотяних родилося,
водицею прозорою не вмилося;
"воно"- не само по собі зростало:
хану войовничому слугувало;
отак і жило- підростало:
воювало,прогиналося і хитрувало.
Час за часом спливав,
"одяг" затісним став,
оновити прийшла пора:
нізвідкіль "породили" царя,
нареклися новим ім'ям,
яке у сусіда украли.
Це "навчання" віками
приживалось у них:
не вкрадеш- під батіг,
будеш хитрим- повисять в чині,
якщо ні- повисиш на жердині.
Те, що вкрали, було чужим;
для "воно" не підходило їм,
але очі закрили, у порфіру оділи-
так з'явилась "вона".
Нове ймення чуже
приживлялося довго;
та, хто хитрістю діє,
той чекати уміє;
спрацювало нахабство
і брехня на брехні;
з часом, мало лишалося тих,
хто казав слова:"Ні!
Ти не справжня!"
Знов війна на війні
під чужими знаменами,
знову "здобич" собі,
позад себе "химерами"
поставала земля поневолена.
Грізний чобіт брехні
виростав на війні,
і боялись його повсюди;
жалюгідний народ
став слугою своїх вже "господ".
"Вона"- в шатах червоних блудниця,
і щоночі віками їй сниться
корона, якої немає.
Час надходить, "вона" запалає.
Хіба Правди немає?!