Чужа душа — то, кажуть, темний ліс,
А я скажу: не кожна, ой, не кожна.
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
Бо там, де сміх — там, може, біль на дні,
А там, де гордість — втомлена безсилість.
Там іноді горять такі вогні,
Які ніколи світлом не ділились.
Бо кожен має тишу і печаль,
Яку не завжди вміє заховати.
І навіть той, хто наче не страждав,
У снах своїх приходить доживати.
Є душі — мов безлюдні острови,
Де бурі в серці і щоденний штиль.
Вони мовчать. І їхні голоси
Летять у небо, тихі і безкрилі.
Ти краще бережи. Як білий цвіт,
Що легко зірвати, та важко зростити.
Чужа душа — то цілий світ,
Де можна впасти… або зрозуміти...
...прошу пардону! 
