Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Астероїд - ВІРШ
logo
Зоя Бідило: Астероїд - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Астероїд

Я тих людей спитати хотіла б, та скорбота
охоплює раптово, наважитись не можу;
незрозуміла мова —
не те, що рідна, гожа,
Габріела Містраль "Краєвиди Патагонії. Відчай" Переклав Григорій Латник

Продовження
Ми обідали, коли Координаційний Центр попередив, що о 21:00 буде зроблена спроба зруйнувати астероїд. Слід розпорядитися, щоб домашній андроїд приготував необхідне для життя в автономному режимі в найближчі два тижні, і обов'язково одягнути протирадіаційні костюми - "марсіанки" - з темними окулярами і додатковим шоломом, захищаючим від ударної радіохвилі. Після вибуху можливий вихід андроїдів з ладу, тому слід все зробити до призначеного часу.
До вечора ми зробили необхідні запаси, вбралися в "марсіанки" й піднялися на оглядовий майданчик. Внизу на вулиці розгулювали ігнобіліси. Вхідні двері були надійно захищені від вторгнень чужаків, тому вони не намагалися пробратися в будинки, лише зацікавлено роздивлялися незнайомі їм предмети, часом збивалися в юрми, розмахували руками і емоційно вигукували щось схоже на слова. Можливо вони не втратили здатність до мовного спілкування. Нік спинив мій порив щось зробити, щоб їх попередити і захистити від можливих наслідків вибуху в космосі - вони не зрозуміють, а моя поява може спровокувати агресію. В будинку ми в безпеці, а захистити всіх живих, залишених на Землі, нам не під силу. Ігнобіліси здавалися дуже схожими на людей - мене гнітила думка, що їм залишається жити останні години. Сапієнси нічого не зробили, щоб їх врятувати.
Нік намагався відмовити мене від спостереження за вибухом з оглядового майданчика і наполягав, що слід укритися за стінами, які захистять від радіації. Але я не поступалася - магнітне поле Землі може бути найкращим захистом, а таке грандіозне видовище до нас могли спостерігати хіба що трилобіти сотні мільйонів років тому, коли ще траплялися зіткнення Землі з астероїдами. Я й зараз не можу пояснити природу мого пристрасного бажання спостерігати вибух астероїда власними очима. Мабуть присутність Ніка провокувала, як колись, на нерозсудливі й нелогічні вчинки. Адже можна без ризику побачити все в нетстарі. Професійна зйомка залишеною автоматикою передасть всі деталі цього явища, записані з різних точок спостереження: з Землі, з навколоземних апаратів, з Місяця, з Марса.
Знову, як і минулого вечора, вибрався на небо старіючий півмісяць і повільно поплив серед сузір'їв. Коли він був між Тельцем і Рибами, на обрії зачервонів астероїд. Чим ближче до 21:00, тим швидше незборима цікавість поступалася місцем наростаючому жаху перед можливою загибеллю.
- Може все ж знайдемо якесь укриття, - обережно запропонував Нік.
- Боїшся?
- Боюся. Ми з тобою так близько зараз до кінця бажаної колись казки: "Жили довго і померли в один день".
- Ніколи я не хотіла померти з тобою в один день.
- А я хотів прожити життя разом з тобою і померти в один день.
Я не втрималася, відірвала погляд від астероїда і подивилася на Ніка. Він посміхався. Як я колись злилася на нього за такі посмішки! Мені здавалося, що він здогадується, які почуття вирують у моєму серці, що я не зуміла приховати їх від нього, він все бачить, все розуміє і сміється з моїх марних потуг удавати байдужість.
- Знову насміхаєшся?
- Лі, ти говориш дурниці. Я ніколи не насміхався з тебе. Можливо, ми останні хвилини ще живі, а тебе знову хвилює, що "наші всі будуть сміятися, як дізнаються". Для тебе завжди важливішим було не те, що ти відчуваєш, а що про тебе можуть сказати інші. Подумай про те, що нас тільки двоє на всій Землі, невідомо, що буде з нами через годину, через день, а ти все оглядаєшся на когось, хто спостерігає за тобою і судить кожен твій крок. Ти все так же боїшся зробити щось неправильно. Скажи, якби мене не було поряд, чи не намагалася б ти зараз роздавати ігнобілісам "марсіанки"?
- Мабуть, спробувала б врятувати, кого зможу.
- Чи вони б дозволили?
Я не встигла відповісти. Яскраве світло боляче вдарило в очі, не врятували навіть темні окуляри. Стало світліше, ніж вдень, світліше, ніж на Меркурії. Знизу донісся болісний скрик ігнобілісів. Там, де мить тому багрянів астероїд, набухало сліпучо-біле сонце. Кілька секунд воно розкреслювало яскравий світ навколо нас різкими чорними тінями. Враз згасло, на його місці замиготіла блідо-жовта хмара. Вона почала розповзатися по небу і раптом знову спалахнуло сліпучо-біле сонце. На півнеба розлилося червоне зарево. Зірки зникли, зник Місяць, потім знову згасло сонце. Під ледь помітним квадратом Пегаса проступив привид Місяця. Астероїда на заході не було. Червоне зарево за кілька хвилин зблідло, його змінило блідо-зелене свічення всього неба. Ще через кілька хвилин в північній частині небі почало пульсувати яскраво-зелене північне сяйво. Вуличне освітлення згасло. Місто занурилося в сутінки. В небі переливалися зелені, жовті, червоні сполохи північного сяйва. Ми не могли відвести очей від цього видовища. І ось від сузір'я Тельця черкнула вниз падаюча зірка. Потім ще одна, ще одна, ще одна. Бліді і яскраві, короткі й довгі сліди падаючих зірок прокреслювали небо все частіше й все густіше. Почався святковий феєрверк, небо палало сполохами північного сяйва і спалахами падаючих зірок. Зовсім близько почувся глухий удар.
- Небезпечно залишатися під відкритим небом, - рішуче сказав Нік. - Ходімо звідси, якщо не хочеш загинути від удару метеорита.
- Ти подивися, яка краса! Не хочеться йти, - заперечила я.
- На красу можна дивитися в вікно, ходімо негайно.
Знову почувся глухий звук удару десь поряд. Я й сама розуміла, що залишатися на даху будинку не можна. Інтенсивність зоряного дощу наростала і невідомо, якими будуть його наслідки. Ліфт не працював. Ми спустилися сходами в мою квартиру. Електрики не було. Не працював астронет. Не працював радіозв'язок ні з Координаційним Центром, ні з Місяцем, ні з Марсом, ні з будь-ким. Ми були відрізані від усього світу.
Ми не уявляли розмірів катастрофи. Було ясно, що Земля не зруйнована, ми живі, на найближчі дні маємо все необхідне, будинки уціліли, в них люди зможуть жити, коли закінчиться метеоритне бомбардування. В повітрі відчувався запах гарі, але місто не охопили пожежі, можливо, задимлення було від згораючих у повітрі метеоритів. Мій андроїд не рухався, його електроніка не витримала ударну радіохвилю. Серед зроблених ним припасів була похідна газова плитка і запас балончиків до неї. Ми зігріли по чашці молочанки, взяли по пакунку печива і сіли біля вікна. Затишна кімната і зоряний дощ за вікном давали відчуття захищеності і причетності до події космічного масштабу. 
- Не забудь загадати бажання, коли дивитимешся на падаючу зірку, - пожартував Нік.
- Їх падає стільки, що на всі не вистачить бажань, - підтримала його жарт.
- А ти загадай найголовніші, - наполіг, ніби все ще жартуючи.
- Ти вже загадав?
- Вже.
- Скажеш, що?
- Щоб ми з тобою вижили і залишилися разом на все життя, - і серйозно подивився мені в очі.
- Чи не запізніла друга частина?
- Побачимо. 
Якийсь час мовчки сьорбали молочанку. Тепло від неї навіяло сонливість. Не хотілося ні гадати про майбутнє, ні говорити про минулий день. Стук за вікном падаючого каміння вже не лякав. Людина швидко звикає до  небезпеки. Ядерний вибух близько від землі, уламки зруйнованого астероїда, ігнобіліси на вулицях - минуло всього кілька годин, як вони змінили нашу реальність, а ми поводилися так, ніби світ все ще такий, яким був тридцять років тому, згадували і обговорювали дрібниці, які невідомо для чого зберегла і підсовувала нам пам'ять. Зустріч з першим коханням через десятки років - річ небезпечна, втрачається об'єктивність сприйняття світу. Ми не помітили, що нас вже підхопило і помчало до невідомого життя чи, навіть, смерті. Облаштувавши дві постелі подалі від вікон, ми спокійно заснули.
Настав звичайний ранок з багрянішим, ніж звичайно, заревом зорі. Невидиме бліде сонце освітило безлюдну вулицю. Ігнобіліси зникли. Треба перечекати кілька днів, доки нас заберуть звідси. Тепло, їжа, питво - всього вдосталь. Ми спробували говорити про свою роботу, але швидко відмовилися від цього. За Ніком, життя астронавта надто математичне. Йому не вистачало фантазії, щоб зробити захоплюючою розповідь про маршрути, координати, азимути і схожі один на один перельоти з пункту А в пункт Б. Мої математичні моделі теж не годилися для романтичних розповідей. Електронні книги зараз були недоступними, електроніка не працювала. Паперові книги виявилися єдиним, чим ми обоє могли розважитися. Я зберегла бібліотеку, яку почав збирати ще прапрапрадідусь. Ми всілися в поставлені поряд крісла кожен з обраною на свій розсуд книгою. Тихе дихання Ніка заспокоювало. Як вчасно він опинився тут. Не уявляю, як то залишитися в спорожнілому домі в безлюдному місті. Мабуть, десь божеволіє від невизначеності і самотності хтось із залишених на Землі пасажирів. 
День минув за читанням. Перед сном ми спробували говорити про прочитане. Нік, виявляється, читав Даніеля Дефо "Робінзон Крузо". 
- Ти що, зібрався жити серед дикунів? - здивувалася я.
- Все може бути. Досвід Робінзона згодиться, якщо ми затримаємося надовго. А ти що вивчаєш? 
- Арістотелеву "Політику", - приготувалася захищати свій вибір я.
- Думаєш, рівень організації ігнобілісів відповідає античним часам? - Нік явно був здивований моїм читанням.
- Ми з тобою нічого про них не знаємо. З чогось треба буде починати налагоджувати контакти, якщо доведеться залишити наш сховок.
 - Може краще вивчати описи древніх племен в нетрях Африки чи на островах Океанії? Ігнобіліси, мабуть зараз за рівнем розвитку ближчі до них. Ти щось знаєш про їхнє життя?
Виявилося, що ми знаємо про ігнобілісів менше, ніж про життя коал в штучних бамбукових лісах чи про бегемотів в таких же штучних болотах під штучним тропічним сонцем. Ігнобілісам залишили для життя більшу частину Землі, а вони скористалися нею тільки для того, щоб харчуватися. Ніхто не цікавився долею засихаючої гілки родового дерева людства. Рідкісний випадок: і Нік, і я хотіли одного - уникнути знайомства з людьми, які добровільно перетворилися на тварин. Якби мені сказали, що можливо свідомо залишити напризволяще людей у ризикованих обставинах, я б не повірила. Нас виховували на прикладах надзвичайної відваги, коли мова йшла про порятунок людей, які потрапили в біду. Але ігнобіліси не були людьми.
На третій день після ядерного вибуху з перешкодами запрацював радіозв'язок. Поселення на Місяці зазнали значних ушкоджень внаслідок метеоритного бомбардування. Зараз всі зорельоти зайняті терміновою доставкою на Місяць рятувальних бригад, матеріалів, необхідних для відновлювальних робіт, евакуацією на Марс поранених і хворих. Ми на Землі перебуваємо у відносно безпечних умовах, тому можемо зачекати, доки врегулюються проблеми Місяця. Всупереч моїм сподіванням, вирішення цих проблем затягувалося. Непокоїло, що з 1200 пасажирів, зареєстрованих на мій рейс, на зв'язок з Координаційним Центром не вийшли сімнадцять. Метеорити, ігнобіліси, несправність радіотелефонів - про причини можна було тільки гадати. 
Майбутнє все ще залишалося невизначеним. Хоча на що скаржитися? Ми з Ніком чудово ладили. Відновився емпатичний зв'язок між нами. Зараз не лякала, як колись, можливість порушення встановлених подумки границь близькості. Ми чекали, коли нас заберуть звідси, але допускали, що це може статися нескоро. Розвідки Ніка в історію древніх людських спільнот мали наслідком те, що він почав збирати необхідні інструменти і знаряддя, навіть вчився добувати вогонь тертям дерева об дерево. Ігнобіліси мають вогонь, але ми не знали, звідки він у них. Та чи й захочуть вони ділитися з нами? Спроби запалити папір за допомогою сонячного світла і опуклої лінзи були марними - сонячне проміння ледь пробивалося крізь товстий шар хмар.
Минули два тижні затвірницького життя. Джерела електроенергії вичерпувалися - сонячні батареї деградували через підвищену радіацію, альтернативні електростанції в цілях безпеки були зупинені і законсервовані при підготовці до загальної евакуації. Люди вважали, що не скоро повернуться на Землю. Метеоритний дощ припинився, залишивши просякнуте пилом і димом повітря.
Попри попередження не виходити з будинку, ми вирішили вийти і подивитися, що відбувається в місті. Як завжди ми по різному уявляли наші дії. Я хотіла зробити швидку розвідку непомітно для ймовірних ворогів, Нік наполягав на ґрунтовній підготовці до того, що ми можемо не повернутися назад. Ґрунтовність полягала в тому, щоб взяти з собою все необхідне для автономного життя у ворожому оточенні. Необхідними виявилися ножі, запальнички, триденний запас їжі, теплий одяг, похідні казанок і чайник, водонепроникний одяг, запасне взуття. У двох рюкзаках вмістилося до сорока кілограмів необхідних речей. Мої спроби зменшити кількість і вагу припасів наткнулися на жорстку рішучість Ніка відстояти кожну дрібницю. Зрештою він мав досвід виживання в екстремальних умовах, а я - ні. Серйозність, з якою він відбирав кожну річ для виходу з дому, змусила й мене напружити уяву і покласти в свій рюкзак ще один ніж, ножиці, голки, нитки, миючі засоби, похідну аптечку і газопилові маски. Ми наче готувалися до війни. Ігнобіліси з вулиці зникли, але це не означало, що їх немає.
Рано вранці ми вбралися в марсіанки, закинули за спини рюкзаки і вийшли з дому. Вітер закручував і гнав вихори пилу, здіймаючи їх до хмар, які клубочилися низько над головою. Здавалося, що тільки важкі рюкзаки не дають вітрові підхопити й кинути нас в бурхаюче шаленство повітря, пилу і води. Кожен крок давався зі значними зусиллями. Я вже шкодувала, що наважилася вийти. Ми могли спокійно дочекатися евакуації. Лічильники в марсіанках показували підвищений рівень радіації. Марсіанки захищали від неї. Але що сталося з ігнобілісами та іншими земними істотами? 
Майже відразу ми знайшли відповідь на це запитання - біля будинку лежав ігнобіліс. Мертва темношкіра людина. Ми з Ніком не уявляли, як виглядять ігнобіліси: зріст, статура, колір шкіри, волосся. Він міг бути смаглявим від природи, а міг засмагнути під дією радіоактивного випромінювання. На нашій лавочці під липою напівлежав ще один смаглявий ігнобіліс. Ми підійшли ближче. Він хрипко дихав, отже був живий. Я покликала: "Чоловіче, вам допомогти?" Дивно, що звернулася до нього, як до людини. Він повернув на голос обличчя з незрячими очима. Випалені очниці сочилися гноєм. Скільки їх вижило після вибуху, сліпих, безпорадних? Це з ними ми збиралися воювати? Він заговорив. Він справді заговорив. Слабкий голос, незрозуміла - але людська! - мова. Він просив допомоги? Запитував, що з ним сталося? Повідомляв щось важливе? Він не бачив, який чудернацький вигляд ми мали. А якби бачив, що б міг про нас подумати? Що робити? Залишити тут помирати чи намагатися врятувати його життя? Сліпий, знівечений радіацією, схожий на людину. Одяг, взуття, мова, людська подоба свідчили, що перед нами справді людина. 
Дивно, але в земних зоопарках, де можна було спостерігати життя будь-яких тварин, ніколи не було ігнобілісів. Приматологи запевняли, що цей вид тварин не живе в неволі. Мабуть, травмуючим для психіки людини було б видовище своєї подоби у вольєрі чи клітці. Можливо, вчені помилилися, віднісши ігнобілісів до тварин, чи сталося неймовірне - нас навмисно вводили в оману, переконуючи, що вони не люди. Боляче думати, що наша цивілізація жорстоко обійшлася з людською спільнотою, організованою не так, як наша. Цього не могло бути. Але вигляд знівеченого ігнобіліса свідчив, що сталося саме так.
Нік помітив мій напівпритомний стан: 
- Облиш, ти йому вже нічим не допоможеш. Вони схожі на людей, а ми не зробили нічого для їхнього порятунку. Якщо тобі важко бачити трупи, давай повернемося назад.
- Я витримаю. Ходімо далі. Можливо хтось уцілів і ми зможемо допомогти.
- Не перебільшуй наші можливості. Вони приречені.
- Можливо, когось захистили стіни будівель,  можливо не всі одержали смертельну дозу радіації. Комусь з них ми зможемо допомогти. 
Ми йшли по вулиці, уважно вдивляючись, чи не зустрінемо когось з ігнобілісів. Було тепло, як влітку. Метеорити справді розігріли атмосферу, але не на десятки градусів, як ми очікували. Якби не радіація, можна було б зняти марсіанки. Трупи загиблих розкладалися, але повітряні фільтри захищали від смороду, яким, очевидно, просякло повітря. Валялися на дорозі мертві птахи і якісь дрібні тварини, про існування яких у місті я навіть не здогадувалася. Не знаю, що я сподівалася побачити, чого чекала. Очевидно, що не апокаліптичної картини загибелі людства. Хіба можна було назвати ігнобілісів людством? Я все ще чіплялася за думку, що це схожі на людей тварини. Неможливо врятувати всіх земних тварин. Де їх розмістити? Чим годувати? Ресурси людських поселень у Космосі обмежені. Схоже, я шукала виправдання тому, що бачила.
Ми проходили вулицю за вулицею, але бачили тільки мертвих, іноді помираючих.  
- Давай пройдемо до космодрому, там підземні зали очікування і тунельні переходи на злітні смуги. Повідомляли, що ігнобіліси зайняли космодром. Можливо там є не вражені радіацією люди, - Нік не помітив, що вже називає ігнобілісів людьми.
Таксольоти доставили б нас туди за півгодини, але зараз єдиним доступним засобом пересування були наші ноги.
- Ми з важким тягарем за плечима до ночі не дійдемо, - заперечила я.
- В нас є все необхідне, щоб заночувати під відкритим небом. Чи ти хочеш повернутися?
- Ні, не хочу. Ми готові до тривалої подорожі. Ходімо.
Мабуть безпечніше було б заночувати в якомусь з будинків, але ми навіть не обговорювали таку можливість. Пригнічені побаченим і мовчазні ми йшли і йшли знайомою дорогою до космодрому. Нам так не вистачало андроїдів, які зараз могли б нести наші речі.
Коли споночіло, зробили зупинку на узбіччі. Приготували вечерю з концентратів. Поставили намет і лягли спати. Неспокійна ніч лякала незнайомими звуками. Щось потріскувало, шаруділо, скрикувало в непроникній пітьмі. Коли засірів день, поспіхом поснідали й рушили далі. Ми майже не розмовляли. Дорога забирала всі сили. Не хотілося не тільки говорити, а й думати, куди й для чого ми йдемо. Зустріч з Ніком порушила мою здатність до логічного мислення. Потім я не раз задавала собі запитання, що змусило нас покинути безпечне житло з достатніми для життя припасами і обіцяною допомогою, Що спонукало до нерозсудливих дій? Чому ми не зупинили, не відмовили одне одного від ризикованої подорожі? Мабуть, ми обоє переживали емоції, властиві  підлітковому віку, наповненому хвилюючими передчуттями чогось значного і невідомого. Хотілося робити щось незвичайне, героїчне, милосердне. Ми ніби почали життя з точки розставання, після якої не було передчувань чогось особливого, тільки ненапружуючі людські стосунки, спокійні емоції, обов'язкова щоденна праця з невидатними досягненнями. Що було предметом гордості колись, не мало ні найменшого значення зараз. Ми тоді ще не здогадувалися, що ступили на дорогу розчарувань і втрат, що допомога прибуде тільки через півроку, а зустріч з ігнобілісами відбудеться надвечір наступного дня.

ID:  1039692
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.05.2025 00:03:51
© дата внесення змiн: 14.05.2025 00:29:26
автор: Зоя Бідило

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (49)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

О. Хвечір., 14.05.2025 - 07:35
12 В українській мові з'явився неологізм - астронет... give_rose hi
Чекаю на продовження! 021
 
Зоя Бідило відповів на коментар О. Хвечір., 14.05.2025 - 08:15
16 Я вже кілька років чекаю. Війна внесла суттєві корективи в сюжет. Треба переробляти написане. Довоєнна уява не змогла дати розуміння глибини прірви між суспільствами з різними еволюційними стратегіями.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie