Опало листя не журись весна повернеться,
Та тільки роки, що пішли уже не вернуться.
Вони як свічка догорять у твоїй пам'яті
І на віки відійдуть ніким не згадані.
Та все не так, коли прожив життя не марно ти,
Та Україну боронив в бою запеклім від орди.
І не вагаючись пішов в атаку за землі своєї шмат,
Хоч обіцяли Україні за три дні вже шах і мат.
Що не скорився, не сховався у корчі,
В студенти не пішов і не гайнув десь у світи,
Лють почув десь в глибині душі і людські очі,
Що так дивилися і вірили, що зможеш їх спасти .
І ти пішов в сапери, як і прадід твій колись,
Та тільки ворог твій підступніший в рази.
Ти знав це правило саперів- лиш не помились,
Та лиш життя людське неначе терези,
У полі мінному не вірний рух і наче на долоні ти,
У орків, як і в смерті не беруть в полон.
Трава зів'яла зможе відрости, душа безсмертна...
Їй цвісти, й цвісти!А тіло твоє ляже в землю без оков.
