* * *
Я за собою щільно зачинила двері.
Колись приходить час угамувати душу.
Ти допросився, умовляв – «Впусти, я мушу.
Без тебе я ніхто – невільник на галері»…
Неговіркий. Але усе можливе робиш,
щоб завше відчувати внутрішню свободу,
життям обох не легковажити в негоду.
І це тепло найвищої людської проби.
