Клич гідних на подвиг,
слабкі – непорушні.
Бо мужніх, терплячих,
вбивають, як бач.
Та вільний народ ми!
Страждаємо дуже:
жахіття, звірячість
і світ-споглядач …
Нещадні удари,
поранені й мертві –
радіти б тепліні,
гудінню бджоли.
Клич мудрих, Кобзарю:
до неба йдуть жертви,
твоїй Україні
нестерпно болить.
Речуть заповітом
думки Мудрецеві,
палке, полум’ яне
б’є слово тверде.
Ти вір: мирноквіття
в садочку вишневім
збіліє… Й веснянку
нам хрущ заведе.
Затягнуть дівчата,
у такт соловейку,
Схвильована мати
обійме синів.
І ось, біля хати,
щаслива сімейка,
вечеряти сяде
під мирні пісні.
Так буде, Тарасе…
