( Досвітні вогні переможні,урочі
прорізали темряву ночі.)
Л.Українка.
Ці очі сповнені жаху
коли весь світ навколо гине.
Хати розтрощені і кров.
Душа ледь тіло не покине.
Ці очі з горя почорніли
коли дитину кати вбили.
Не на весілля зійшлись люди.
На цвинтар нести його труну.
Ці очі сповнені зневаги
до нелюдей-скажених псів.
Ти гасло-Слава Україні-
при розстрілі проговорив.
Ці очі стомлені війною
у Президента,що зумів
державу зберегти і нині
він перша ціль у ворогів.
Ці очі сповнені надії
коли село твоє звільнили.
Від розпачу душі спасли
військові наші дорогі.
Ці очі сповнені жалю
за тими хто уже загинув.
Хто у полоні,хто пропав
без вісточки живий чи нині.
Ці очі сповнені страждань
від сліз,від болю тяжких ран.
Та треба далі якось жити.
Загибель друзів пережити.
Ці очі сповнені журби.
Дітей спасаєш від війни.
Не знаєш що чекає їх
в краях далеких і чужих.
Ці очі,очі...Скільки їх?
Зчорнілих,стомлених,сумних.
Та здійсняться слова пророчі.
Вогні досвітні змінять ночі.
