Тремтіли голоси і опускались руки,
Стискались кулаки від люті,
Змішалися приємні і не дуже звуки
Істерики й не розуміння суті.
Повторювати кожен день нестерпно
Помилки тих минулих літ.
Ненавчені не вивчаться, напевно,
І через сотні боленосних діб.
І голосно кричати, то даремно,
Волосся на макітрі сивій рвати,
Бо не почують, як у вухах темно,
І не побачать, бо в очах заклало.
