Крізь хмари сонце пробиває
золотим промінням
Місто мило огортає
Романтичним світінням
Вона в ліжку потягає
Ножки випрямляє
До віконця поспішає
сяйво розглядає
Плавно хмари розійшлися
Та промінням лестить
Тіло дівчини румянить
Сонце золотисте
Очі дивляться далеко
Мов у ту безодню
Розгледіти там бажають
Мрії ті казкові
Вітер хмарами малює
Долю він їй пише
То засмутиться легенько
То всміхнеиься мило
І піднялось з горизонту
Сонце ореолом
Засвітило так яскраво
Засліпило зовсім
Не зважа на це дівчина
коси заплітає
Ніжно пальчиками пасма
Їх по три складає
Причаїлися мов сноби
Думки різнобарвні
Серце стиснуло глибоко,
закололо в грудях
Ніби враз вона проснулась
Схопилась на ноги
Заметалась, як та пташка -
Щоб забутись знову
