Моя країна тане у вогні,
І кожен ранок став для когось пеклом.
Ще скільки маєм втратити життів?
Ще скільки нас чекає небезпеки?
Кришталь рожевих мрій покрила цвіль.
В думках вирує почуттів повстання,
І кожен подих – невимовний біль,
І кожну мить, живемо, як востаннє.
