Над морем віє вітер…І, до речі,
Таке трапляється, бува, надвечір,
Коли в смерканні мандрівцем невтомним
Він, вільний вітер вечорових вогнищ,
Що дме шляхами власної омани,
Влітає в марево до снів осанни!
Летить в зелену глибину листов’я,
Дає пульсацію морським просторам,
Мов птах,тремтінням збуджує всі ниті,
Читає власні, вітрові,молитви…
І десь,понад суворим океаном,
Злітає в надвечірнє море марень,
Зникає в золотисто-сірих хмарах...
Серед свічад і зі́рок пломенистих
Збирає мрій розсіяне намисто...
.
Мастерски!
Прекрасная любовная лирика!
Очень проникновенно написано!
Дальнейших Вам творческих успехов, любви и счастья,
С УВАЖЕНИЕМ,Grace.
Irкina відповів на коментар Grace, 27.06.2021 - 21:46
Щиро дякую,Грейс! Дуже приємні Ваші коментарі! І Вам всього самого світлого! (А чому Ви написали ,що саме "любовна лірика"?Бо вітер любить море? )З повагою і прихильністю
Ірина