Лютневі всюди вітражі.
Вигадує зима забави.
А десь в куточечку душі
Слова всміхаються ласкаві.
Морозу примхи не страшні.
І не страшні хуртечі люті.
Слова бентежні скрасять дні.
Вони потрібні дуже людям.
І музика вже поспіша.
Сніжиночок звучать оркестри.
Так тепло там, де є душа,
І Слово – вічний наш Маестро!
