В ту ніч світили ясно зорі
На небесному безмежному видноколі,
А українці на Євромайдані стояли,
Доброї долі для України шукали.
Ніч тиха й спокійна була,
А засніжена стежка в безодню вела,
Все тихо й спокійно було,
Аж доки лихо сюди не прийшло.
Раптом налетіла воронів зграя,
А зграя та була не малая,
Почали українців клювати,
На вільні руки кайдани неволі вдягати.
Зорі горіли не хотіли згасати,
А все дужче почали палати,
А ніч охоплювала зорі,
На небеснім безмежнім видноколі,
Та вони не збирались гаситись,
А все більше почали іскритись.
Та не всі у ту нещадну нічку
Переплести зуміли ту безодні річку,
І в запеклій боротьбі
Вінець терновий вибрали собі,
І зорі згасали, як загиблих очі ,
Бо не хотіли іти в полон ночі,
Геть чорні, причорні вже стали,
Бо іншого виходу не мали.
В неволі, мабуть, жити не змогли,
Тому в ту ніч у Києві за волю полягли.
2014 р.
