вібрація в лускатій оболонці_
у вицвілих очах свинцеві хмари_
на дзеркалі меча байдуже сонце,
чекають знаку чорні санітари_
>
шліфують межі вишколені кроки_
випурхують із тіл закляклих душі_
налився небокрай багряним соком,
і камінь і роса – скороминущі_
>
останній промінь ріже сиву товщу_
погорді тісно у лещатах віри_
вустами мідними шепоче пісню прощі
останній з роду янгола та звіра_
