Усі частинки разом,
А скріплені ми часом.
І часто розбивались,
До світла пробирались,
Сплітаючи симфонію,
Хитку, але гармонію.
Куди б не кинуло життя
Прибуде знову вороття.
І як тоді грать будемо,
Про біди всі забудемо.
Бо рідні ми людинки,
Та й схожі мов краплинки.
