скриплять щаблі між небом та землею,
до купи в’яжуться зачини та кінці,
бо в стільниках надміру нині клею
і чорних ос у бородах жерців_
>
налитий колос гнеться долу краще,
забитий в кут не прагне каяття_
хаос химер_ крикливе призволяще_
під черепом загралася кутя_
>
ти спопелів_ позбувшись гніту плоті_
розлущивши облуди вищіх сфер
навпомацки, по зоряній слизоті
бредеш в обійми вічного “тепер”...
