лишилося останнє коло раю_
брязкуча тиша / щемний спалах / ніч_
кармічне тіло тліє,вигорає,
зола вкриває шальки протиріч_
>
ні шелест крил, ні миготіння німбів
не зрушать маятник, що став між полюсів_
так як тепер було все вічність ніби_
замість осанн – важка жалоба псів_
>
тонка струна, що напнута мовчанням,
від крику першого порветься десь_ колись_
що далі_ сміх / надій та мар пручання,
розмай / чад лип / жнива і падолист...
