випав з тремтячих рук
ключ від усіх дверей
ледве помітний рух
іскра на дні очей_
>
далі – тотожні дні
мікси нудних думок
зазубні на стіні
з терну тугий вінок_
>
випила похіть кров
крила в густій смолі
брязкіт важких оков
плескіт у кришталі_
>
пам’яті моноліт
скута крива душа
змій обвиває плід
крапає з палаша_
