сполоханий шепотом плач розчиняється в тиші_
бували і гірші за нинішні збіги обставин_
танцює втамована хіть із вчорашнім безгрішшям,
сумління за них таки внЕсло посильну заставу_
>
чи лусне терпіння від в’їдливих натяків спліну_
зла тінь на колінах заламує руки в молитві_
тепер зі скляними очима ходити по бритві,
раз по раз вдихаючи жадібно вітер осінній_
>
допоки відраза не зміниться потягом гострим,
і скинувши шкіру зміїну не щезне в тумані,
змагатися сонним лялькам у мистецтві мовчання
і глузду тремтіти між ними непроханим гостем_
