Немає в світі нашого нічого,
Ми й самі пил з промінчиком душі.
Коротка дуже ця земна дорога,
Щоб встигнути, то мусимо спішить.
Наші таланти? Чи не дар то зверху?
Наші надбання – атомів хаос.
Зібрали в купку й споглядаєм зверху.
Бодай відняти не подумав хтось.
Навіть думки ввели у ранг достоїнств,
Авторським правом втішим егоїзм.
А стільки часу йде на те, панове?
Нам самолюбство і мета, і ціль.
