голодний вишкір в’ялої краси_
не в тому річ, що вкупі хіть та втома_
в очах згасає іскра невідома,
тремтить сльоза на дзеркалі коси_
запродане сумління жде наруг_
напружено скавчить спіраль вольфраму_
у пастці голих стін тримати драму
де погляд риє дно як землю плуг_
згадалася посвята в першогріх_
хранитель таїни з перстом кігтистим
на варті від весни до падолисту
стоїть стовпом_ в одвірок вперши ріг...
