один на двох спокутий гріх_
хто за поріг_ хто долу очі_
пертин пройдених доріг,
не тим скінчився сон пророчий_
не змили сльози щастя бруд_
пусті серця / по вінця чаші_
снує в імлі ранковій люд,
зомбують трафіки мураші_
нудьгують лучники бліді,
лаштують стріли, чистять пір’я_
і завтрашніх рабів зневір’я
шукають поглядом в юрбі_
