де хрестяться дивлячись вовком,
де зраджують давлячись сміхом_
перевертні водяноокі,
діряві розхитані стріхи_
кістляві розхристані тіні,
обжалені сонні блаженні,
стають на роздерті коліна,
збирають сестерції в жмені_
куняють голодні ворони,
линяють розірвані стяги,
ці німби кислотно - червоні,
уявні криві хмаросяги_
впокорені злякані звірі,
обпалене в’яле коріння,
і кожному буде по вірі
як прийде час збору каміння_
на черепі фосфорний іній,
під черепом оси та шершні,
на тлі цифрової катівні
киплять пустоцвітом черешні
