Ліаною уп’явшись в скроні,
Тінь радість випила до дна.
А потім треться псом бездомним.
Виля хвостом, просить вина.
Веде по зарослях і хащах
Амбіцій, сказу голосінь.
Іду покірно. Куди, нащо,
Веду свою заблуду-тінь?
Іду з нізвідки і в нікуди
На поклик невідомих сил,
Відмічена цілунком Юди.
Шукаю спокій плит могил.
