Так хочеться того, що вже було:
Коханого в віночку, руки неньки.
Приємне ліжко віддає тепло
Тіла мого, мого відзвук серденька.
А мушу йти у незнайомий день.
І кожен день новий, як новий іспит.
Чи зможу вибудовувати дзен?
Чи подірявить побут все, мов віспа?
Жити минулим – звичка не для нас,-
Вона веде людей в землі утробу.
Йдемо ми в день новий, як в перший клас
І в перший раз. І буде те до гробу.
