Бути дурним – це щастя неозоре:
Живеш собі, їси, горілку п’єш.
Свідомість спить, бо сита і не хвора
Та й до буйків їй вистачає меж.
Можливо у Євангелії вічній,
Писалося «не спокушай малих»,
Про щастя з розділу «просте – фізичне».
Повчати обивателя – то гріх.
Зациклений на вірі і стосунках,
Упевнений, що цар природі всій,
Живе собі така біосполука.
Не заздри. ЇЇ щастю порадій.
